ТРАВМА ТА ВІДПОВІДАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА

ОСВІТЛЕННЯ ТЕМ ПРО СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО

Сексуальне насильство – це складна соціальна проблема, яка має великий вплив на життя людей. Ця проблема не висвітлюється належним чином в якості окремої теми і часто подається у спотвореному вигляді. Правильне висвітлення таких складних історій – завдання нелегке, яке медіа повинні виконувати сумлінно.

Сексуальне насильство може бути фізичним або психологічним і відбуватися проти чоловіків, жінок або дітей будь-якого віку. Воно включає в себе зґвалтування, яке, як відомо, є одним з найбільш травматичних випадків, пережитих людиною. Обговорення цієї теми, як правило, пов’язане з дуже високим рівнем переживань – під час розповіді про такі ситуації люди, які мають такий досвід, можуть заново переживати деякі з тих емоцій, які вони відчували під час нападу. Отже, журналісти повинні виявляти особливу обережність, якщо вони хочуть уникнути посилення переживань у осіб, що дають інтерв’ю.

Сексуальне насильство також має більш глибокі наслідки: його вплив може поширюватися на інші побічно залучені сторони, зокрема членів сім’ї та близьких осіб, або навіть свідків цієї події. При застосуванні сексуального насильства як засобу ведення війни, у цілих громад може кардинально змінюватися ставлення до себе або до сусідніх груп.

Підготовка до висвітлення сексуального насильства вимагає особливої уваги і підвищеної етичної чутливості. Воно також вимагає спеціальних навичок проведення інтерв’ю, розуміння законодавства та базової обізнаності про психологічний вплив травми.

ПІДГОТОВКА ТА ПІДХОДИ

Детально ознайомтеся з імовірними наслідками та причинами сексуального насильства. Вивчіть місцеві умови та обставини. Під час проведення такого дослідження, не зациклюйтеся на отриманих результатах. Незалежно від того, наскільки ви знаєтесь на цій темі, навряд чи вдасться збагнути, як саме окремо взята людина відчула події, що з нею трапилися.

Правильно підбирайте вирази. Зґвалтування або напад – це не «секс». Сексуальна наруга не є «любовним зв’язком». Зґвалтування або сексуальне насильство жодним чином не пов’язане з нормальним статевим життям; торгівлю жінками не слід плутати з проституцією.

Люди, які постраждали від сексуального насильства, можливо, не хочуть, щоб їх називали «жертвами», якщо вони самі не вдавалися до такого тлумачення. Багато хто віддає перевагу слову «потерпілий».

Поважайте право потенційного опитуваного сказати «ні». Нікого і ніколи не можна змушувати докладно розповідати про такий травматичний досвід, як зґвалтування. Не кожен перебуває в атмосфері, яка сприяє таким розповідям.

• Якщо є місцевий експерт або організація з підтримки, які залучені до цієї справи, подумайте про звернення до них за допомогою, якщо спілкування із представниками медіа може погіршити ситуацію.

• Яким би чуйним не був інтерв’юер-чоловік, переважно жінка-потерпіла відчуває себе в більшій безпеці, даючи інтерв’ю іншій жінці; якщо це не вбачається можливим, колега-жінка повинна перебувати поруч.

• Будьте неупереджені та реалістичні. Не примушуйте, не обманюйте, не хитруйте, не пропонуйте винагороду і не кажіть, що згода на інтерв’ю вплине на надання додаткової допомоги/силового втручання.

Поставте собі запитання, чи може спілкування з людиною спричинити загрозу її безпеці й недоторканності приватного життя. У деяких суспільствах навіть підозра на те, що людина була зґвалтована, може призвести до приниження, підданню остракізму і навіть до подальшого насильства. Зважте всі «за» і «проти» та подумайте про те, як і де ви можете зустрітися з потенційним джерелом інформації.

• Представтеся і ніколи не приховуйте того, що ви журналіст. Роз’яснення того, як ви збираєтеся подати історію, швидше за все, допоможе створити атмосферу довіри між Вами та опитуваним та призведе до покращення результатів роботи.

ПІД ЧАС ІНТЕРВ’Ю

Встановіть основні правила. Насильницькі та образливі дії позбавляють людей відчуття контролю над ситуацією, тому важливо створити відчуття безпеки під час інтерв’ю. Спробуйте залучити свого опитуваного до процесу прийняття рішень: запитайте людину, чи може вона порекомендувати безпечне місце і час.

• Якщо ви користуєтеся послугами перекладача, проінструктуйте його про основні принципи, викладені в цьому документі. Теле- та радіожурналісти повинні розглянути можливість запису інтерв’ю на рідній мові опитуваного поряд з залученням мінімальної кількості членів команди.

• З самого початку дайте опитуваному зрозуміти, скільки часу забере увесь процес, і запитайте, чи може він провести з вами цей час. Переривання людини без попереднього попередження в той момент, коли вона описує власний травматичний досвід, може заподіяти їй сильний біль.

Секрет гарного інтерв’ю криється в активному та неупередженому вислуховуванні. Звучить просто, але розвиток цього вміння вимагає часу та зусиль. Ставте відкриті запитання.

Не варто недооцінювати того, як ваші власні реакції на травматичні подробиці можуть впливати на розмову. Якщо ви вважаєте матеріал складним, мовчки прийміть цей факт і сфокусуйте свою увагу на тому, про що йде мова. Зазвичай допомагають спроби слухати трохи уважніше, спостерігати за мімікою, мовою тіла тощо. (Час для оцінки впливу на журналіста настає після інтерв’ю).

Сексуальне насильство асоціюється з високим ступенем самозвинувачення, провини і сорому. З цієї причини уникайте будь-яких фраз, які можуть мати на увазі певну відповідальність опитуваного. Будьте обережні, ставлячи запитання про те, «чому» – їх вживають переважно слідчі. Не дивуйтеся, якщо версія подій опитуваного буде неповною. Ті, хто пережили сексуальне насильство, часто «закриваються» емоційно: їхні спогади можуть бути фрагментарними, а в деяких випадках вони навіть можуть повністю блокувати події. Неповні та суперечливі дані не є попереднім доказом брехні, а скоріше ознакою боротьби, яку можуть відчувати опитувані, осмислюючи те, що з ними сталося.

Ніколи не кажіть, що знаєте, як вони почуваються – ви цього не знаєте. Замість цього можна сказати: «Я розумію, наскільки це складно для Вас». Якщо ви стикалися з сексуальним насильством, пам’ятайте про те, що їхні обставини, хвилювання, реакції, травми і отримана підтримка можуть бути зовсім іншими, ніж ваші. Подумайте, чому у вас може виникнути бажання поділитися своїм досвідом – яка ваша мета? Ви намагаєтеся домогтися довіри або проявити симпатію? Чи може це призвести до маніпуляції емоціями опитуваного, щоб змусити його розкритися і надати вам більш детальну інформацію? Чи є ймовірність того, що розповідь вашої власної історії може призвести до того, що фокус уваги буде сконцентрований на вас, а не на людину, з якою ви проводите інтерв’ю?

Закінчуйте інтерв’ю на хорошій ноті. Після обговорення проблем, які важливі для вашого репортажу, запитайте опитуваного, чи хоче він додати ще що-небудь. І найголовніше, переконайтеся, що ви направляєте розмову в обговорення цього моменту і обговорюєте речі, які опитуваний вважає безпечними.

Будьте на зв’язку з опитуваним після публікації або трансляції репортажу. Якщо ви скажете, що передасте йому копію/примірник або запис того, що ви пишете/транслюєте, тримайте свою обіцянку.

НАПИСАННЯ СТАТТІ/ ЗАПИС МАТЕРІАЛУ

Знову ж таки, підбирайте вирази. Сексуальне насильство є одночасно глибоко особистим досвідом і явищем, яке має більш широкі наслідки для суспільства.

• Описуючи напад, спробуйте тримати баланс, визначаючи, скільки графічних деталей потрібно використовувати. Надмірна їх кількість може бути марною; мала – здатна зменшити переконливість історії потерпілого.

• Під час конфлікту – зґвалтування військовослужбовцями є військовим злочином. Викладення подібних ситуацій в якості прикрого, але передбачуваного атрибуту війни є неприйнятним.

Пам’ятайте про наслідки публікації. Журналісти мають робити все можливе для уникнення подальшого насильства над опитуваними або підриву їхнього становища в суспільстві. У вас і у вашого редактора повинен бути план, який передбачає наслідки висвітлення цієї теми в соціальних мережах. (У багатьох ситуаціях кращий варіант – відключення можливості коментування онлайн-статей.)

• Подумайте про те, щоб надати потерпілим можливість ознайомитися з деякими частинами репортажу про них перед його публікацією. За допомогою цього ви можете зменшити наслідки розголосу, а також відшукати фактичні помилки. Прочитавши і побачивши докази ваших намірів, вони можуть зважитися на те, щоб розповісти вам інші подробиці своєї історії.

• Розповідайте всю історію. Іноді ЗМІ вибирають окремі ситуації і зосереджуються на трагічних аспектах, проте журналісти добре обізнані на тому, що насильство може бути частиною тривалої соціальної проблеми, збройного конфлікту або складової історії громади. Розуміння цих обставин і того, як люди впоралися з травмою, спричиненою сексуальним насильством, в довгостроковій перспективі може надати корисну інформацію. Однак, факт того, що проблема має певну історію, зовсім не означає наявності якоїсь неминучості даної ситуації. Фіксуйте те, що робиться для покращення ситуації.

• У разі необхідності, давайте опитуваним, глядачам або читачам посилання на відповідні ресурси та інформацію про сексуальне насильство.

Перевірте ще раз, чи можете ви піддати ризику анонімність джерела. Чи не залишили ви в кінцевому матеріалі деталі, які можуть ненавмисно давати можливість ідентифікувати людину? Робота, вік і місцезнаходження можуть сприяти розкриттю. Обличчя або одяг можуть бути затінені на фотографіях або у відеоматеріалі.

Цей текст є адаптованою версією порад на основі дослідження Дарт центру журналістики та травми щодо освітлення тем про сексуальне насильство. Додаткову інформацію можна знайти на www.dartcentre.org